МАРКУЛОВ Ігор Романович
Кандидат економічних наук

  Голова Ліберальної партії України (перший Президент партії), яку очолював з 12 вересня 1991 року до 28 січня 1995 року.
Обіймав посаду Голови Ради з альтернативної економіки при Кабінеті міністрів України, був радником Президента України з питань ринкової економіки.
Як засновник Ліберальної партії України, доклав чимало зусиль, спрямованих на структурне становлення і динамічне зростання кількісного складу партійних рядів та в поширенні ідей лібералізму в Україні.

 

СОСКІН Олег Ігорович
    Доктор економічних наук, заступник директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин Національної академії наук України

Голова Ліберальної партії України (Президент партії), яку очолював з 28 січня 1995 року до 26 січня 1996 року.
Розгорнув активну роботу, спрямувавши її на зміцнення партійної структури. Запропонував концепцію виходу з складної економічної і політичної ситуації в країні, орієнтовану на шлях народного капіталізму. Підтримував радикально праву ідеологію, акцентуючи на національних ідеях та православії. Проте більшість рядових партійців та партійців у складі керівних органів ЛПУ не поділяли ці погляди, що й призвело до відставки Олега Соскіна з посади Голови партії.

 

 

ЩЕРБАНЬ Володимир Петрович
Доктор економічних наук, голова Донецької обласної державної адміністрації, губернатор Сумщини

Голова Ліберальної партії України, яку очолював з 26 січня 1996 року до 8 квітня 2005 року. Партія, керована Володимиром Щербанем, зайняла чітку центристську позицію, визнавши основою в своїй діяльності реалізацію принципів соціального лібералізму. Економіст-реформатор і досвідчений господарник, Володимир Щербань вніс потужну соціальну складову в теорію і практичну діяльність українських лібералів.
ЛПУ остаточно визначалась як партія парламентського типу, зайнявши свою особливу нішу в політичному житті країни. Зформувалася ліберальна фракція «Соціально-ринковий вибір» у Верховній Раді України. В структурі ЛПУ організувалося партійне крило жіночої організації та Ліберальне молодіжне об’єднання (ЛіМО).
1997 року ЛПУ приєдналася до Ліберального Інтернаціонала.
З часом, велике перевантаження Голови партії в роботі на посаді губернатора Донецької області, а згодом Сумської області, негативно позначилося на політичному розвиткові ЛПУ. Партія повагом почала сповзати до ручного управління однією особою. Все це призвело до ідеологічного розколу на ґрунті підтримки кандидата в Президенти України на виборах 2004 року.
25 червня 2005 року делегати надзвичайного з’їзду ЛПУ проголосували за усунення Володимира Щербаня з посади Голови.

 

ЦИГАНКО Петро Степанович
Доктор економічних наук, заслужений будівельник України, генеральний директор ЗАТ «Кераміка»

Голова Ліберальної партії України, якому 25 червня 2005 року делегати Х з’їзду ЛПУ довірили цю високу партійну посаду.
Уперше в історії ЛПУ її лідером обрано ветерана партії – людину, яка пройшла пліч-о-пліч з партією всі етапи утвердження українського лібералізму.
Це був нелегкий період жорсткого політичного протистояння в країні та час розколу серед партійців-лібералів. Тому тільки такий лідер, який здолав багаторічний шлях від керівника обласної партійної організації до Голови партії, міг об’єднати ЛПУ.
Петро Циганко вніс в ідеологічний арсенал партії помітну громадянську та патріотичну складову і вперше загострив увагу на важливості моралі в політичній діяльності. За безпосередньої участі новообраного Голови була написана та прийнята й нова Програма ЛПУ. В ній ліберали зосередили увагу на моральних і релігійних чеснотах та на сімейних цінностях, водночас наголошуючи, що будь-які людські чесноти та прагнення втрачають силу й сенс, якщо людина живе у злиднях, економічно та соціально залежачи від свавілля уряду, владних структур і чиновників. А це неминуче станеться, коли в державі немає свободи підприємництва, коли не функціонує вільний ринок і якщо відсутня вільна конкуренція. Адже тільки малий (сімейний) і середній бізнес був, є і залишатиметься основою економічної свободи громадянина та економічного процвітання держави.
Тоді ж у лібералів з’явилося гасло: «За морально чисту політику та екологічно чисту економіку».
За головування Петра Циганка оновлена й одностайна ЛПУ вперше, як політична сила, почала самостійно брати участь у виборах народних обранців до Верховної Ради України, у вибоах до місцевих рад та висунула кандидатуру від ЛПУ на посаду Президента України.
12 червня 2014 року, за вагомий особистий внесок у справу розбудови партії, Петра Циганка обрано Почесним Головою Ліберальної партії України.
Станом на 2019 рік - Голова ЛПУ.

 

ОПАНАЩЕНКО Михайло Володимирович
Народний депутат Верховної Ради України VII скликання

Голова Ліберальної партії України, обраний 12 червня 2014 року делегатами XVII з’їзду ЛПУ.
Народився 12 грудня 1977 року в Каховці, що на Херсонщині.
1999 року здобув вищу освіту за фахом інженера-будівельника, закінчивши Херсонський державний аграрний університет.
Трудовий шлях у будівельній галузі розпочав з посади майстра та виконавця робіт у ТОВ «Будмайстер», очоливши згодом ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія» в кріслі генерального директора.
З 2015 року обіймає посаду генерального директора Корпорації «Укрмостобуд».
Кар’єру публічного політика розпочав 2010 року з обрання депутатом Херсонської обласної ради VI скликання. На виборах народних депутатів до Верховної Ради України 2012 року здобув мандат народного обранця.
Під головуванням Михайла Опанащенка на XVII з’їзді ЛПУ, в зв’язку з різким погіршенням умов життя та падіння добробуту переважної більшості громадян України, українські ліберали-партійці запропонували програму суттєвого підвищення заробітної плати, керуючись тим, що людина не може бути вільною, якщо вона не живе, а животіє, бідуючи в злиднях.
Тому всі зусилля ЛПУ були спрямовані на досягнення мети у сфері ліберально-соціальної політики ЛПУ.
Осінню 2015 року зголошується взяти участь у передвиборчих перегонах за крісло мера Херсона. Домовляючись щодо підтримки з боку інших партій, призупиняє головування в ЛПУ.
Заяву Михайла Опанащенка задоволено рішенням Політради.