Ще якихось кілька десятиріч тóму слово "ліберал" з'являлося в засобах масової інформації виключно в негативному значенні. Лібералів нищив політичними карикатурами "Крокодил" і "Перець", розпинали в палких промовах на захист "єдіноґо і вєрноґо учєнія", принижували та висміювали за те, що природну свободу людського духу - вроджені права кожної людини - ліберали вивершували вище сумнівних обов'язків перед державою.
Воно й не дивно.
Радянські керманичі не шанували лібералів. Точніше - ненавиділи. Бо таки було комуністам за що їх ненавидіти.
Адже 1927 року Людвіг фон Мізес, видавши книжку "Лібералізм", стверджував, що
соціалізм, як господарська система, зазнає краху. А тому - ніякого світлого майбутнього, явленого перемогою комунізму, бути не може.
Мізес, до слова, народився у Львові. Точніше - в Лемберзі.
Зрозуміло, що радянські ідеологи системно шельмували не тільки автора "Лібералізму", а й усіх лібералів. Тому негативне або зверхнє ставлення до лібералів глибоко в'їлося в свідомість совєцьких людей.
Мені, пригадую, коли відмовився замість проведення уроку української мови гнати моїх семикласників ув актову залу, щоб "горювати" та "побиватися" з приводу смерті Лєоніда Ілліча Брєжнєва, шкільна директриса, істеруючи, горланила:
Прєкращайтє лібєральниє штучкі!
На жаль, ті негативні настрої щодо ліберальної ідеології доволі часто проявляються і в незалежній Україні. Змінивши, щоправда, певні акценти - звинувачення в антирадянщині трансформувалися у спекулятивне, з метою дискредитації партійців-лібералів, звинувачення в поширюванні уседозволеності. Хоча українські, підкреслю - українські ліберали, світоглядно насправді дуже далекі від отого бруду.
Часто провокують негативну думку про українських лібералів ті, хто, вочевидь, ніколи ґрунтовно не цікавився нашою ідеологією.
Наведу кілька прикладів.
"Фонд імені Гайнріха Бьолля в Україні", популяризуючи "Конкурс малих грантів 2013", наголошує, що перевага надаватиметься тим проектам, які (цитую) "поширюють та спираються на ліво-ліберальні ідеї та цінності". Серед отих "цінностей", на думку організаторів конкурсу,
пріоритетними є "права лесбійок, геїв, бісексуалів” та інших людей з певними відхиленнями в розумінні традиційної сім’ї.
Ця інформація набула розголосу в соцмережах, викликаши зливу звинувачень у бік лібералів від громадян традиційної сексуальної орієнтації. Й хоча українські ліберали до захисту збоченців були не причетні але гнів громадської думки впав не на згаданий фонд, а на нас - лібералів.
Не проминули наші недруги "вкусити" нас і за скандально відому порно зірку Чиччоліну,
яка, побігавши по партіях, зробилася членкинею Італійської ліберальної партії.
61-річна акторка порнушного кіна, балатуючись у мерське крісло італійської столиці, оголосила про намір домагатися
одностатевих шлюбів, легалізації проституції "легких" наркотиків та захисту так званої, прости Господи, гідності засуджених - одностатевого злягання в тюрмах Італії.
І в Україні одразу знайшлися розумники, які, ставлячи все з ніг на голову щодо ідеології Ліберальної партії України, дорікнули українським лібералам за чужі гріхи.
Нічого дивного чи чогось нового у тім нема. Бо Ліберальна партія України мулить око багатьом політикам, які (чемно про цих політиків висловлюючись) запозичили купу політичних ідей нашої партії, пропагуючи їх за свої. Хай то партії правого спрямування, центристські чи ліві. Тим політикам дуже не хотілося б, щоб громадяни на виборах підтримували не їх, а першовитоки. Тобто - Ліберальну партію України.
Але ж копія чи запозичена ідея завжди слабші від ориґіналу. Порівняйте, якщо буде час і натхнення, політичні програми партій, представлених сьогодні у Верховній Раді України, з нашою партійною Програмою та з нашим гаслом "Людина - понад усе!", щоб пересвідчитися, що всі вони відкусили хоча б один кýсник від нашого політичного пирога.
Процитую, для прикладу, мовою ориґіналу публікацію "Нужно создать систему, где во главе угла будет человек", поширеною на порталі "Главком" 5 квітня 2014 року від імені Наталі Королевської:
Что касается, какой должна быть система... Задача реализовать именно ту модель, когда во главу угла, на вершину нашей страны мы сможем поставить человека.
Наталя Королевська просто перекрутила наше гасло іншими словами, забувши вказати першоджерело.
Не меншої шкоди репутації українських лібералів завдають зумисні чи мимовільні недоречності журналістів, які іноді залучають до лібералів політиків, котрих ліберальними не назвеш навіть умовно.
Так, Ксенія Собчак, спілкуючись на телеканалі "Дождь" з лідером партії "Свобода" Олегом Тягнибоком, самовпевнено говорить про те, що свободівці належать до ліберальних партій.
Відому телеведучу ввело в оману те, що англійське слово "liberty" в перекладі означає “свобода”.
І несимпатії певної частини глядацької аудиторії до Тягнибока зрекошетили по українських лібералах.
Далі.
В Yutub гуляє сюжет, назва якого провокує думку, буцім Олег Ляшко, народний депутат України, брав участь у роботі IV з'їзду Ліберальної партії України.
Мовиться про сюжет "Олег Ляшко на IV з'їзді Ліберальної партії", який у світовій павутині з'явився 8 серпня 2012 року.
В Ютубі є кілька корисних функціональних кнопок, клацнувши по яких можна, коли кількість скарг сягне якості колективного осуду, заборонити публічну загальнодоступність до того чи іншого сюжету.
І у мене, як партійця-ліберала, виникло таке бажання. Адже IV з'їзд Ліберальної партії України пройшов у жовтні 1997 року, а не в серпні 2012 року. Тобто тоді, коли з Олега Ляшка, пам'ятається, ще не зняли судимість.
Але я не став гарячкувати.
Бо то - промовистий приклад недолугості журналіста чи автора поста на Yutub, який переплутав Радикальну партію Ляшка з Ліберальною партією України.
Ми, зрозуміло, одразу не зможемо утвердити позиції слів "ліберал" чи "ліберальний", щоб вони у свідомості громадян асоціювалися з нашою партією та її ідеологією, а не з пустопорожнім змістом так званих ліберальних реформ чи ліберальних економік. Бо насправді в Україні нема ніяких ліберальних реформ, як відсутня й ліберальна економіка.
Ось тому одним із нагальних завдань є популяризація нашої партії.
Партії, яка в Україні пропагує не окремі ліберальні ідеї, а політичну доктрину лібералізму.