Петро Степанович Циганко був учасником поступівського громадянського руху, головною метою якого є побудова Великої України.
Петро Степанович не просто вважався членом організації "Поступ", своєчасно сплачуючи членські внески разом із додатковими, але й реально брав участь у справах руху. А ось визначальним внеском була його мудрість. Адже поради щодо різних наших питаннь завжди були вельми слушними та своєчасними.
Наведу маленький приклад.
Час від часу у нас в організації хтось та таки скаже щось на кшталт: "А ви там, в "Поступі", як збираєтесь робити?" або "Ну що там у вас нового в організації?" або щось ще, близьке до тих питань. Тобто, "Як у вас?" запитує людина, яка є дійсним членом ораганізації "Поступ" але себе не ідентифікує учасником, тому й "ВИкає". Зрозуміло, що це певна наша психологічна проблема. Бо ми маємо створювати команду задля досягнення мети. А це можливо лише тоді, коли кожен учасник такої команди ототожнює себе із організацією.
Так от Петро Степанович на цю проблему рекомендував одразу реагувати одним старим анекдотом.
- Побрався чоловік, у якого було троє дітей, з жінкою, у якої теж було своїх троє дітей. І разом вони зробили ще трьох. Усього стало дев'ятеро.
І якось вони подалися на гулянку самі, без дітей. Святкують.
Аж ось дружину викликають по телефону. Вона, вислухавши, стривожено біжить до чоловіка і гукає: "Ну-мо, хутко додому! Бо там твої і мої наших б'ють!"